Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 року Справа № 906/249/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Бердичівське лісове господарство" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 04.08.2014у справі№ 906/249/14 Господарського суду Житомирської областіза позовомБердичівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі - Державної екологічної інспекції у Житомирській області; - Житомирської обласної ради; - Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області; - Веселківської сільської ради; - Райгородської сільської ради; - Карповецької сільської ради; - Садківської сільської ради; - Скраглівецької сільської ради; - Великокозарської сільської радидоДержавного підприємства "Бердичівське лісове господарство"простягнення 10 364,79 грн. за участю представників: прокурораКлюге Л.М., посв. № 014652позивачане з'явилися (про час та місце судового засідання повідомлені належно)відповідачаКльоц А.О., дов. від 10.10.2014, Моісєєнко М.Л., дов від 10.10.2014

ВСТАНОВИВ:

Бердичівський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Житомирській області, Житомирської обласної ради, Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області, Веселківської сільської ради, Райгородської сільської ради, Карповецької сільської ради, Садківської сільської ради, Скраглівецької сільської ради, Великокозарської сільської ради звернувся до госодарського суду позовом до Державного підприємства "Бердичівське лісове господарство" про стягнення 10364,79грн.

Позов вмотивований статтями 16, 20, 42, 47, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 105, 107 Лісового кодексу України, наявністю обставин порушення відповідачем вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що підтверджується актом перевірки Державної екологічної інспекції у Житомирській області дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів ДП "Бердичівське лісове господарство" в період з 19.11.2012 по 27.11.2012.

Відповідач відхилив позовні вимоги, зазначивши, що відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України, статей 19, 24, 33, 105, 107 Лісового кодексу України обов'язок доведення вини порушника покладається на Державну екологічну інспекцію, однак в акті екологічної інспекції не вказано ознаки порушень; відповідальні особи лісгоспу понесли адміністративну відповідальність у вигляді штрафу і не можуть слугувати доказом вини відповідача в нанесенні шкоди лісу, а в матеріалах справи відсутні докази, що пошкодження дерев вчинено саме посадовими особами підприємства.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.05.2014 (суддя Маріщенко Л.О.) позов задоволено; стягнуто з відповідача 10364,79 грн. шкоди із зарахуванням коштів: в сумі 970,18 грн. до спеціального фонду місцевого бюджету Веселківської сільської ради; в сумі 1135,53 грн. до спеціального фонду місцевого бюджету Райгородської сільської ради; в сумі 702,16 грн. до спеціального фонду місцевого бюджету Карповецької сільської ради; в сумі 433,37 грн. до спеціального фонду місцевого бюджету Садківської сільської ради; в сумі 1238,98 грн. до спеціального фонду місцевого бюджету Скраглівецької сільської ради; в сумі 702,16 грн. до спеціального фонду місцевого бюджету Великокозарської сільської ради; в сумі 2072,96 грн. до спеціального фонду Житомирської обласної ради; в сумі 3109,44 грн. до державного бюджету України; в дохід Державного бюджету України 1827 грн. судового збору

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.08.2014 (судді: Крейбух О.Г. - головуючий, Демидюк О.О., Огороднік К.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати та припинити провадження у справі.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме, статті 17 Лісового кодексу України, наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008 "Про затвердження порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства", невідповідність висновків обставинам справи, та їх суперечливість; застосування до відповідача подвійної відповідальності за заподіяну шкоду лісовому господарству. Окрім цього скаржник посилається на те, що матеріали справи не містять протоколів огляду вчинених порушень лісового господарства, актів вимірювань пошкоджень, їх відсоток або нахил дерева спричиненого діями лісокористувача, а судами належним чином не досліджені додані до позовної заяви обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок пошкодження дерев до ступеня неприпинення росту.

Позивачі відзивів на касаційну скаргу не надали та не скористались правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників прокурора та відповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до підпунктів 2.1, 2.2.3 Статуту Державного підприємства "Бердичівське лісове господарство", затвердженого наказом Державного комітету лісового господарства України № 417 від 10.08.2007, підприємство створене з метою організації комплексного ведення лісового господарства, включаючи питання охорони, захисту, раціонального використання лісових ресурсів і відтворення лісів в державному лісовому фонді. Основними напрямками діяльності підприємства є: охорона лісів і захисних лісонасаджень від незаконних порубок, тобто є постійним лісокористувачем .

Згідно з актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів Державного підприємства "Бердичівське лісове господарство" в період з 19.11.2012 по 27.11.2012, складеного за результатами проведеної Державною екологічною інспекцією у Житомирській області планової перевірки, встановлені наступні порушення вимог законодавства:

- при санітарній рубці суцільній 2012 року на території Веселківської сільської ради Любарського району квартал 34 виділ 23 площа 0,4 га (Любарське лісництво) під час розробки лісосіки за межами виділення лісової ділянки пошкоджено два дерева породи ялина звичайна до ступеня припинення росту. Розмір шкоди, заподіяної лісу, пошкодженням дерев, становить 1940,36 гривні;

- при санітарній рубці вибірковій 2012 року на території Райгородської сільської ради Бердичівського району квартал 102 виділ 8 площа 18 га (Богданівське лісництво), під час проведення рубки за межами виділеної лісової ділянки пошкоджено одне дерево породи дуба звичайного до ступеня неприпинення росту. Розмір шкоди, заподіяної лісу, пошкодлженням дерева, становить 1404,33 гривні;

- в кварталі 106 виділі 10 площі 5 га санітарна рубка вибіркова 2012 року на території Райгородської сільської ради Бердичівського району (Богданівське лісництво), під час проведення рубки за межами виділеної лісової ділянки пошкоджено одне дерево породи дуб звичайний до ступеня не припинення росту. розмір шкоди, заподіяної лісу, пошкодженням дерева, становить 866,74 гривні;

- в кварталі 15 виділі 20 площі 2 га при санітарній рубці суцільній 2012 року на території Карповецької сільської ради Чуднівського району (Чуднівське лісництво), під час проведення рубки за межами виділеної лісової ділянки пошкоджено одне дерево породи дуб звичайний до ступеня неприпинення росту. Розмір шкоди, заподіяної лісу, пошкодженням дерева, становить 1404,33 гривні;

- в кварталі 26 виділі 2 площі 7,9 га при санітарній рубці 2012 року на території Садківської сільської ради Романівського району (Гвоздяренське лісництво), під час проведення рубки за межами виділеної лісової ділянки пошкоджено одне дерево породи дуб звичайний до ступеня неприпинення росту. Розмір шкоди, заподіяної лісу, пошкодженням дерева становить 866,74 гривні;

- в кварталі 79 виділі 2/2 площі 5,3 га при санітарній рубці вибірковій 2012 року на території Скраглівецької сільської ради Бердичівського району (Чорнолазьке лісництво), під час проведення рубки за межами виділеної лісової ділянки пошкоджено два дерева породи сосна звичайна до ступеня неприпинення росту. Розмір шкоди, заподіяної лісу, пошкодженням дерева, становить 2477, 96 гривні;

- в кварталі 3 виділі 2 площі 3,4 га при суцільній рубці (головне користування 2012 року) на території Великокозарської сільської ради Романівського району (романівське лісництво), під час проведення рубки за межами виділеної ділянки пошкоджено одне дерево породи береза до ступеня неприпинення росту. Розмір шкоди, заподіяної лісу, пошкодженням дерева, становить 1404,33 гривні .

Згідно із обчисленнями, провединими згідно порядку проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами та додатку 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року № 665 "Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", загальний розмір шкоди, завданої відповідачем зеленим насадженням складає 10 364,79 грн.: сосни (діаметр 46, 1-50 см./38, 1-42 см.) - 2 477, 96 грн; дуб (діаметр 46, 1-50 см.) - 1 404, 33 грн; ялини (діаметр 38, 1-42 см./34, 1-38 см.) - 1 940, 36 грн; дуб (діаметр 34, 1-38 см.) - 866, 74 грн.; дуб (діаметр 34, 1-38 см.) - 866, 74 грн; дуб (діаметр 46, 1-50 см.) - 1 404, 33 грн; береза (діаметр 46, 1-50 см.) - 1 404, 33 грн.

Водночас, при проведенні перевірки, Державною екологічною інспекцією в Житомирській області складені відповідні адміністративні протоколи відносно посадових осіб ДП "Бердичівське лісове господарство" та винесені постанови про накладення адміністративного стягнення: від 22.11.2012 №01533 на ст. майстра лісу Гвоздяренського лісництва ДП "Бердичівського лісового господарства" - ОСОБА_9; від 23.11.2012 № 01417 на майстра лісу Романівського лісництва ОСОБА_10; від 20.11.2012 № 01544 на майстра лісу Любарського лісництва ОСОБА_11; від 26.11.2012 №01676 на майстра лісу Чуднівського лісництва ОСОБА_12; від 26.11.2012 №01545 на майстра лісу Богданівського лісництва ОСОБА_13; від 26.11.2012 №01674 на майстра лісу Богданівського лісництва ОСОБА_14.

Вищевказані особи, які відповідно до наказів про прийняття на роботу, перебувають у трудових відносинах з ДП "Бердичівське лісове господарство", заперечень по виявленим порушенням не мали, постанови про накладення на них адміністративного стягнення не оскаржували, штрафи сплатили в повному обсязі.

10.12.2012 Державною екологічною інспекцією в Житомирській області направлено на адресу ДП "Бердичівське лісове господарство" претензію № 104-26\4 з вимогою про сплату шкоди завданої лісу на суму 10364,79 грн., у відповідь на яку відповідач 03.01.2013 направив Державній екологічній інспекції в Житомирській області лист № 14/03, в якому вказав, що претензію про сплату 10 364,79 грн. на користь сільських рад не визнає.

Враховуючи викладене, Бердичівський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 10364,79 грн. завданої шкоди з відповідача у зв'язку встановленим порушенням ДП "Бердичівське лісове господарство" вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Господарські суди дійшли висновку, що позовні вимоги прокурора є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у зв'язку з встановленими обставинами справи порушення відповідачем вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища відповідно до статей 16, 20, 42, 47, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 17, 105, 107 Лісового кодексу України та підпунктів 2.1, 2.2.3 Статуту ДП "Бердичівське лісове господарство", що підтверджується актом перевірки Державної екологічної інспекції у Житомирській області дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів ДП "Бердичівське лісове господарство" в період з 19.11.2012 по 27.11.2012., відповідач не довів відсутність вини у діях своїх працівників у заподіянні шкоди

Судова колегія зазначає про таке.

У відповідності до статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.

Відповідно до частин .3, 4 статті 17 Лісового кодексу України, ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

За приписами статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель.

Таким чином, порубка дерев визнається незаконною, якщо вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.

Згідно з пунктом 5 статті 64 (Основні вимоги щодо ведення лісового господарства) зазначеного Кодексу, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Згідно з пунктами 1, 5 частини 2 статті 105 цього Кодексу, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи: винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Таким чином, при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання згаданих обов'язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок та пошкодження дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами.

Враховуючи вимоги статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України у спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій на підставі наявних в матеріалах справи доказах, акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів Державного підприємства "Бердичівське лісове господарство" в період з 19.11.2012 по 27.11.2012, польових перелікових відомостей, розрахунків завданої шкоди, проведених на підставі додатків 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 "Про такси обчислення шкоди, заподіяної лісу" та пункту 52 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 №555 "Про затвердження санітарних правил в лісах України", постанов про накладення на посадових осіб відповідача адміністративного стягнення встановили порушення відповідачем вимог законодавства про охорону навколишнього середовища, внаслідок чого державі було заподіяно шкоду в розмірі 10364,79 грн.

Відповідно до Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008, акт перевірки це документ, який є, зокрема, носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства та його дотримання, а відтак, зазначений акт слід розцінювати як належний доказ, в якому зафіксовано факт вчинення правопорушення природоохоронного законодавства.

Доказів оскарження зазначеного акту у встановленому законом порядку матеріали справи не містять, а відтак, на час вирішення спору він є чинним, відомості, зазначені в акті, відповідачем за допомогою належних і допустимих доказів не спростовані, розмір визначеної в розрахунках шкоди не заперечений, контррозрахунок шкоди не подано.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги, місцевий та апеляційний господарські суди відповідно до вимог статей 19, 63, 64, 67, 69,105, 107 Лісового кодексу України, статей 16, 20, 42, 47, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України, встановивши факт здійснення службовими особами відповідача незаконної порубки дерев, обґрунтовано виходили з доведеності матеріалами справи порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, внаслідок чого державі було заподіяно шкоду в розмірі 10364,79 грн., що не спростовано відповідачем.

Відтак, наведеними обставинами справи, встановлених судами попередніх інстанцій та доказами, наявних в матеріалах справи спростовуються доводи скаржника щодо недослідження судами розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок пошкодження дерев до ступеня неприпинення росту та відсутності відповідальності відповідача за заподіяну шкоду лісовому господарству.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосували норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Доводи касаційної скарги не спростовують достовірно встановлені судами на підставі належних та допустимих доказів обставини справи, а відтак і правомірне застосування судами вище вказаних норм чинного законодавства.

Як наслідок, прийняті судами рішення та постанова відповідають статтям 43, 84 та 105 Господарського процесуального кодексу України вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення, підстав для їх скасування з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Бердичівське лісове господарство" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.08.2014 у справі № 906/249/14 Господарського суду Житомирської області та рішення Рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.05.2014 залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач